Я займаюся вивченням препарату «Стимулін-Д» і збираю всі матеріали, які мають до нього відношення, вже протягом 20 років, не тільки тому, що я лікар Народної медицини, а й тому що я скріплений міцними узами з людьми, які були причетні до славної історії препарату «Стимулін». Я продовжую справу свого дідуся Андрія Михайловича Бадикі, з Вознесенська, Миколаївської області, який був одним з головних заготівельників жуків, з яких отримували цей препарат. А також справа Десятниченко Віктора Івановича, який офіційно є автором цього препарату. Всім цим людям я безмежно вдячний. Виникнення розділу присвяченого «Стимуліну» на моєму сайті, викликано ще й тим, що мені дуже хочеться, щоб не було неточностей щодо інформації про «Стимулін» і всі імена і факти, пов'язані з цим препаратом звучали правильно (Особливо це стосується тих читачів, яким не раз доводилося, на сторінках російського Інтернет ресурсу, зустрічатися з вирваними з контексту (найчастіше з моїх статей) фактів про «Стимулін.» надалі відвідувачі мого сайту і читачі, які цікавляться долею цього препарату, зможуть знайти в цьому розділі найбільш достовірну інформацію про нього , а також дізнатися відгуки пацієнтів, які проходили або проходять курс лікування «Стимуліном», знайомитися з методами моєї роботи з препаратом в моїй особистій лікарській практиці на сьогоднішній день.
За час вивченням «Стимуліна», вдалося знайти дуже і дуже багато цікавого. Це і статті присвячені «Стимуліну» в 1950-1960 рр в газетах і спеціалізованих журналах і матеріали клінічних досліджень, проведені в лікарні імені Боткіна в Москві під керівництвом академіка Гращенікова, в Жовтневій клінічної лікарні м.Києва, дуже серйозні фундаментальні дослідження біохімічного складу токсикології , терапевтичної дії, проведені в Італії в Інституті ентомології Університету де Павіа під керівництвом директора Інституту професора Маріо Павана; це і інструкції і схеми застосування «Стимуліна», складені в 50-60-ті роки московським лікарем Вахтангом Месроповічем Месропяном і лікарем вищої категорії голкотерапевт з Херсона Т. А. Бабицької (брошуру Т. А, передала мені її учениця, лікар С. С. Серебрянникова ); це і архів Десятниченко В. І: його роботи, спостереження, починаючи з 1990-х років (архів цей мені передала унікальна людина - заслужений учитель України Лідія Мартинівна Полуянова, прийомна донька Віктора Івановича). До речі, за архівом полювали і вітчизняні фірми, і гінці з-за кордону; пропонували чималі гроші, але Лідія Мартинівна нікому не показувала його протягом 30 років і передала його мені з напуттям, продовжувати цю справу. На сторінках цього сайту Ви зможе ознайомитися з унікальними архівними матеріалами самого Десятниченко В.І.